Майбутнє у сфері безпеки: дрони-перехоплювачі з повітряним запуском

Дрони-перехоплювачі з наземним запуском є важливою складовою сучасної стратегії протидії дронам. Наступний етап розвитку складніший, але значно цікавіший: запуск дронів із літаків та морських платформ, ближче до загрози та із більшим запасом енергії для перехоплення.

Цей перехід добре показує, куди рухається сфера захисту від дронів. Безумовно, статичні оборонні позиції все ще мають значення, особливо навколо об’єктів критичної інфраструктури, військових баз і міст. Проте ударні дрони дедалі частіше застосовуються на більш протяжних маршрутах і на менших висотах, що знижує ефективність статичної оборони.

Дрони-перехоплювачі з повітряним запуском можна запускати ближче до цілі, що означає швидший час реагування та збільшену ефективну дальність дії. Крім того, це зменшує ризик побічної шкоди під час ураження поблизу захищених об’єктів. Концепція виглядає блискуче, але її реалізація набагато складніша, адже доводиться враховувати вплив гравітації, динаміку відокремлення, наведення та РЕБ.

Що необхідно для установки дрона-перехоплювача з повітряним запуском

Щоб дрон-перехоплювач з повітряним запуском був життєздатним рішенням, він має відповідати трьом ключовим вимогам:  

• Компактна геометрія кріплення. Дрон має безпечно фіксуватися на пілоні, пусковій рейці, у контейнері, внутрішньому відсіку або іншій системі запуску, де він буде надійно закріпленим до моменту старту та коректно відокремлюватися після запуску. Дешевий перехоплювач, який під час відокремлення зачіпає літак-носій, здатний з тріском провалити місію.

• Стабілізація після випуску. Дрон-перехоплювач залишає літак у турбулентному повітряному потоці, за умов змінного тиску та часто незручного положення, зумовленого самим запуском. Контролер польоту повинен швидко відновити стабільність, адже перші секунди після випуску є найбільш критичними. Саме тут оборона, побудована на програмному керуванні, переходить у фізичну площину — і це те, що можна реалізувати за допомогою Osiris Drone OS.

• Ефективне захоплення цілі. Запуск з повітря є найбільш ефективним тоді, коли літак-носій може допомогти перехоплювачу відстежувати ціль за допомогою бортових датчиків, спостережень екіпажу або інтегрованої системі наведення. Після цього дрон-перехоплювач повинен самостійно захопити ціль, підтримувати наведення і скорочувати дистанцію достатньо швидко, щоб виправдати складність такого способу запуску.

Крім того, є два додаткові критичні фактори, які визначають ефективність дронів з повітряним запуском. По-перше, платформа має забезпечувати достатню швидкість розгону для швидкого виходу на ціль. По-друге, навігація повинна залишатися стабільною в складних умовах. Більшість сучасних систем мають наведення на базі ШІ, інерційну навігацію або інші системи, здатні працювати в умовах відсутності GNSS, щоб дрон міг продовжувати політ в умовах РЕБ. Це вже базова вимога: будь-яка система, яка розраховує на ідеальну передачу сигналу, фактично не готова до реальних бойових умов.

Поширеною конфігурацією дрона-перехоплювача з повітряним запуском сьогодні є невеликий БПЛА літакового типу або квадрокоптер із бойовим корисним навантаженням, спрощеною конструкцією та передовими датчиками, налаштованими під конкретний тип загрози. У таранних перехоплювачів корпус може бути зміцнений у зоні удару, а чутлива електроніка розміщена подалі від носової частини. Логіка такого проектування доволі проста, але достатньо ефективна.

Нові розробки у сфері дронів-перехоплювачів з повітряним запуском

Україна стала одним із найбільш наглядних полігонів для випробування систем протидії дронам із повітряним запуском.

Збройні сили нещодавно переобладнали радянський літак “Ан-28” на мобільну платформу протидії дронам. Під його крилами розміщуються невеликі дрони-перехоплювачі, які запускаються у бік ворожих дронів типу “Shahed”.

“Ан-28” має мінімум три точки кріплення під кожним крилом, що дозволяє нести до шести дронів-перехоплювачів за один виліт. Екіпаж використовує бортову оптичну систему для візуального виявлення цілей, після чого здійснює запуск перехоплювача на висоті, де він може швидко розігнатися для перехоплення.

Літак наближає перехоплювач до цілі перед випуском, що допомагає скоротити час реагування. Висота збільшує дальність і кінетичну енергію. Час зависання дає екіпажам можливість контролювати передбачувані маршрути дронів, замість того щоб реагувати виключно із фіксованих наземних позицій.

Центральну роль у цій системі відіграють дві моделі дронів: SkyFall P1-Sun та Merops AS-3 Surveyor. SkyFall P1-Sun має модульний корпус, виготовлений методом 3D-друку і, за наявною інформацією, здатний розвивати швидкість до 280 миль/год (450 км/год). Merops AS-3 Surveyor оснащений бойовою частиною, яка детонує при наближенні до цілі, що відрізняє його від суто таранних дронів.

Естонія рухається у схожому напрямку, розробляючи протидронову ракету “Mark I”. Під час нещодавніх випробувань ця легка автономна ракета була успішно запущена з пілона, встановленого на наземній пусковій установці. Розробка триває і зосереджена на безпечному відокремленні та стабільному польоті в різних умовах запуску. Мета розробників – створити універсальний засіб ураження, який можна запускати з наземних, морських та повітряних платформ.

Ідея універсального запуску заслуговує на особливу увагу. Вона формує підхід, у якому перехоплювач менше залежить від конкретної платформи та сумісний з різними носіями.

Протидія дронам поширюється і на морський простір 

Також в Україні тестуються моделі дронів-перехоплювачів з універсальним запуском: із землі, повітря та моря. 

У середині травня 2026 року підрозділ “Чорноморський легіон” провів успішні випробування морського дрона Katran X1.2, який несе 27 дронів-перехоплювачів MAC Dead Fly. Katran X1.2 — це багатоцільовий морський дрон, здатний діяти як дрон-камікадзе, нести дві ракети R-73 малої дальності та запускати різні повітряні дрони. Судно має довжину 9 метрів, оснащене двигуном потужністю 350 кінських сил і, за інформацією, має запас ходу до 1600 кілометрів. Такі характеристики вказують на те, що платформа розроблена не лише для оперативного перехоплення, але й для ураження цілей на великих дистанціях.

Дрони-перехоплювачі MAC Dead Fly створюють додатковий рівень протиповітряної оборони. Вони оснащені вбудованими алгоритмами ШІ для самостійного виявлення цілей і, за наявною інформацією, здатні розвивати швидкість до 380 км/год, причому інженери працюють над збільшенням цього показника до 450 км/год. Управління морським дроном та перехоплювачами здійснювалося з мобільного берегового командного пункту через систему управління польотами MAC Mission Control.

Окремо варто відзначити випробування в Іспанії, які хоч і мали інший сценарій застосування, але демонструють схожий напрям розвитку. ВМС Іспанії об’єднали прибережний патрульний корабель, гелікоптер H135 та безпілотні авіаційні системи під час тактичних навчань поблизу міста Рота. 

Під час випробувань безпілотні платформи здійснювали зліт і посадку з рухомого корабля, а пілот на борту гелікоптера керував дронами за допомогою планшета HTeaming від Airbus Helicopters. Ключовим елементом тут є мережеве об’єднання платформ. Кораблі, літаки, дрони та системи управління починають функціонувати як взаємопов’язані вузли запуску та збору даних.

Хоча обидва випробування знаходяться на ранній стадії та не означають повної бойової готовності, напрям розвитку вже очевидний. Дрони-перехоплювачі еволюціонують від інструментів локальної оборони до розподілених систем запуску. Повітряні та морські платформи забезпечують їм більшу дальність дії, гнучкість застосування та вигіднішу початкову геометрію перехоплення.